Українська

глашатай (не зазначено розбиття на склади)

Іменник.

Корінь: -глашат-

іст. Те саме, що оповісник. ◆ Городян скликали на віче дзвоном або через глашатаїв (Історія СРСР, I, 1956, 55) ◆ Ледь зарожевів схід, як по кутках пішли глашатаї (Федір Бурлака, О. Берегли, 1959, 34)
чого, перен., уроч. Той, хто прилюдно проголошує що-небудь і бореться за його здійснення. ◆ Шевченко виступав як глашатай революційного повстання пригноблених класів проти царизму, проти поміщиків усіх національностей і в тому числі проти українського панства (Історія УРСР, I, 1953, 426) ◆ Вірна ленінським настановам, вимогам Комуністичної партії, радянська преса була і є активним глашатаєм нових, вищих форм соціалістичного змагання (Радянська Україна, 26.VIII 1958, 1)

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 80.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів