глашатай
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Іменник.
Корінь: -глашат-
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- іст. Те саме, що оповісник. ◆ Городян скликали на віче дзвоном або через глашатаїв (Історія СРСР, I, 1956, 55) ◆ Ледь зарожевів схід, як по кутках пішли глашатаї (Федір Бурлака, О. Берегли, 1959, 34)
- чого, перен., уроч. Той, хто прилюдно проголошує що-небудь і бореться за його здійснення. ◆ Шевченко виступав як глашатай революційного повстання пригноблених класів проти царизму, проти поміщиків усіх національностей і в тому числі проти українського панства (Історія УРСР, I, 1953, 426) ◆ Вірна ленінським настановам, вимогам Комуністичної партії, радянська преса була і є активним глашатаєм нових, вищих форм соціалістичного змагання (Радянська Україна, 26.VIII 1958, 1)
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 80.
Синоніми[ред.]
- оповіщувач
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |