глашатай

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

Іменник.

Корінь: -глашат-

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. іст. Те саме, що оповісник. ◆ Городян скликали на віче дзвоном або через глашатаїв (Історія СРСР, I, 1956, 55) ◆ Ледь зарожевів схід, як по кутках пішли глашатаї (Федір Бурлака, О. Берегли, 1959, 34)
  2. чого, перен., уроч. Той, хто прилюдно проголошує що-небудь і бореться за його здійснення. ◆ Шевченко виступав як глашатай революційного повстання пригноблених класів проти царизму, проти поміщиків усіх національностей і в тому числі проти українського панства (Історія УРСР, I, 1953, 426) ◆ Вірна ленінським настановам, вимогам Комуністичної партії, радянська преса була і є активним глашатаєм нових, вищих форм соціалістичного змагання (Радянська Україна, 26.VIII 1958, 1)

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 80.

Синоніми[ред.]

  1. оповіщувач

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]