гончарище
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | гончари́ще | гончари́ща |
| Р. | гончари́ща | гончари́щ |
| Д. | гончари́щу | гончари́щам |
| З. | гончари́ще | гончари́ща |
| Ор. | гончари́щем | гончари́щами |
| М. | гончари́щі | гончари́щах |
| Кл. | гончари́ще* | гончари́ща* |
гон-ча-ри́-ще
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гонч-; суфікси: -ар-ищ-; закінчення: -е
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- місце, де видобувають гончарну глину. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: гонча́р, гонча́рство, гонча́рка
- прикметники: гончарний
- дієслова: гончарюва́ти, гонча́рити
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Література[ред.]
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.