двоїна
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | двоїна́ | двоїни́ |
| Р. | двоїни́ | {{{2}}} |
| Д. | двоїні́ | двоїна́м |
| З. | двоїну́ | двоїни́ |
| Ор. | двоїно́ю | двоїна́ми |
| М. | двоїні́ | двоїна́х |
| Кл. | двоїно́* | двоїни́* |
дво-ї-на́
Іменник жіночого роду, відмінювання 1b.
Корінь: -дв-; суфікс: -о; корінь: -ї-; суфікс: -н; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. граматична категорія числа, вживана для позначення двох осіб або парних предметів ◆ Нормативний характер двоїни в літературній мові було закріплено українським правописом 1929 року
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |