двоїна

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. двоїна́ двоїни́
Р. двоїни́ {{{2}}}
Д. двоїні́ двоїна́м
З. двоїну́ двоїни́
Ор. двоїно́ю двоїна́ми
М. двоїні́ двоїна́х
Кл. двоїно́* двоїни́*

дво-ї-на́

Іменник жіночого роду, відмінювання 1b.


Корінь: -дв-; суфікс: ; корінь: -ї-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. граматична категорія числа, вживана для позначення двох осіб або парних предметів ◆ Нормативний характер двоїни в літературній мові було закріплено українським правописом 1929 року

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]