двоїна

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	двоїна́	—
Р.	двоїни́	—
Д.	двоїні́	—
З.	двоїну́	—
Ор.	двоїно́ю	—
М.	двоїні́	—
Кл.	двоїно́*	—

дво-ї-на́

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -дв-; суфікс: -о; корінь: -ї-; суфікс: -н; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. лінгв. граматична категорія числа, вживана для позначення двох осіб або парних предметів ◆ Нормативний характер двоїни в літературній мові було закріплено українським правописом 1929 року

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: двойственное число

Джерела

• Словник УЛІФ: двоїна