дезавуювання

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. дезавуюва́ння дезавуюва́ння
Р. дезавуюва́ння дезавуюва́нь
Д. дезавуюва́нню дезавуюва́нням
З. дезавуюва́ння дезавуюва́ння
Ор. дезавуюва́нням дезавуюва́ннями
М. дезавуюва́нні
дезавуюва́нню
дезавуюва́ннях
Кл. дезавуюва́ння дезавуюва́ння

де-за-ву-ю-ва́н-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -дезавую-; суфікси: -ван-н-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. повідомлення про незгоду з діями, рішеннями чи заявами підлеглої особи чи органу.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ?? (від фр.desavouer – зрікатися, відмовлятися)

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: дезавуювання
  • Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів: Астролябія.- 2005.- 488 с.
  • Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.- Львів: Тріада плюс.- 2004.- 528 с.
  • Обушний М. І., Примуш М.В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного.- К.: Арістей.- 2006.- 432 с.