дикий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

дикий (не зазначено розбиття на склади)

Прикметник.

Корінь: --.

Вимова

• • МФА: [dekei̯]

• Прослухати вимову

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який перебуває в первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. який росте без втручання людини, некультивований, на відміну від садового, городнього (про рослини) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   2. не оброблений рукою людини, не заселений (про місцевість) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   3. пустельний, глухий ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. який перебуває в стадії первісної культури (про людей) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. сором'язливий, відлюдкуватий ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. полохливий, неприборканий (про тварин) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
4. власт. тварині, такий, як у тварини ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
5. нічим не стримуваний; шалений, несамовитий, нестримний ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
6. який виходить за межі відомого, звичайного; неймовірний, страшний ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. який викликає подив; незвичайний, безглуздий, нісенітний ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: будь ласка, додайте переклад, якщо можете Японськаja: будь ласка, додайте переклад, якщо можете

Джерела

• Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5