дияконник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	дия́конник	дия́конники
Р.	дия́конника	дия́конників
Д.	дия́коннику дия́конникові	дия́конникам
З.	дия́конник	дия́конники
Ор.	дия́конником	дия́конниками
М.	на/в дия́коннику	на/в дия́конниках
Кл.	дия́коннику*	дия́конники*

ди-я́-кон-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -диякон-; суфікси: -н-ик.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. церк. одне з приміщень ризниці, розташоване у південній частині вівтаря або під вівтарем. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. захристія, паламарня, мала ризниця, частково: ризниця

Гіпероніми

1. приміщення, службове приміщення

Холоніми

1. алтар, храм, церковь (споруда)

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: дияконат

Етимологія

Від διακονικόν

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: diaconicon (en) Російськаru: диаконник (ru) чол.