доказ

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	до́каз	до́кази
Р.	до́казу	до́казів
Д.	до́казові до́казу	до́казам
З.	до́каз	до́кази
Ор.	до́казом	до́казами
М.	на/у до́казу	на/у до́казах
Кл.	до́казу*	до́кази*

до́-каз

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -доказ-.

Вимова

• МФА : [dɔkɐz] (одн.), [] (мн.)

• Прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. рідк. донос на кого-небудь ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. предмет або обставина, які свідчать про чию-небудь провину ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів
Словацькаsk: dôkaz (sk) чол. Чеськаcs: důkaz (cs) чол.

Список перекладів

Джерела

• Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5