досить

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

до́-сить

Прислівник.

Префікс: до-; корінь: -сить-

Вимова[ред.]

МФА: [ˈdɔsɪ̞tʲ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. стільки, скільки треба; багато
    ◆ Він, у землю понуривши очі, Наблизивсь вже до мене досить. Іван Франко, «XIII», 1954 р.
    ◆ Тільки [вона] може дати панні відповідне виховання, до того ж Юзя вже досить вміє по-німецьки. Леся Українка, «III», 1952 р.
    1. у сполуч. з прикм. і присл. про великий ступінь, велику міру та кількість чого-небудь
      ◆ На одному з порогів став… невеличкий, але досить огрядний, смаглявий чоловік. Олександр Ільченко, «Серце жде», 1939 р.
      ◆ Наринський досить міцно стис протягнену до нього руку. Юрій Шовкопляс, «Інженери», 1935 р.
      ◆ Я вже досить далеко відійшов від гурту. Петро Колесник, «На фронті…», 1959 р.
    2. у знач. присудк. сл. хватає, вистачає
      ◆ [К а с а н д р а:] На золото Касандра не жадібна, і з неї досить однієї обручки. Леся Українка, «II», 1951 р.
      ◆ Давно вже слід було йому повернутись. Одного дня досить, щоб справитись. Олесь Донченко, «I», 1956 р.
    3. треба припинити що-небудь
      ◆ Всередині Росії величезна частина селянства сказала: досить гри з капіталістами, — ми підемо з робітниками. Володимир Ленін, «26», 1951 р.
      ◆ — Далі йти нікуди. Досить! Андрій Головко, «II», 1957 р.

Синоніми[ред.]

  1. достатньо; багато

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від псл. do syti «до ситості», сполучення прийменника do «до» та род. в. іменника sytь «ситість», пов'язаного з sytъ «ситий»; до розвитку значення пор. лат. satur «ситий»: satis «досить, доволі». — Фасмер І 532; Sławski I 157—158; Brückner 94; Machek ESJČ 123; Holub—Lyer 139; Holub—Kop. 103; Bezlaj ESSJ I 108—109; ЭССЯ 5, 86—87; Zubatý St. a čl. I 1, 102—108.Див. ще до1, ситий.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]