діалект
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | діалект | діалекти |
| Р. | діалекту | діалектів |
| Д. | діалектові діалекту |
діалектам |
| З. | діалект | діалекти |
| Ор. | діалектом | діалектами |
| М. | на/у діалекті | на/у діалектах |
| Кл. | діалекту* | діалекти* |
ді-а-лект
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -діалект-; закінчення: -ø
Вимова
[ред.]
прослухати вимову?, файлСемантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- місцевий різновид мови; говірка ◆ Сукупність.. місцевих особливостей мови широких мас певної території і визначає діалект (говір) (Нариси з діалектології української мови, 1955, 3)
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Запозичено з грецької мови; гр. διάλεκτος "мова; розмова; діалект" є похідним від διάλέγω "розмовляю", утвореного за допомогою префікса δια- від λέγω "говорю, називаю", пов'язаного з λόγος "слово, мова".
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |