зазіхати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я зазіха́ю зазіха́в зазіха́тиму  —
Ти зазіха́єш зазіха́в
зазіха́ла
зазіха́тимеш зазіха́й
Він
Вона
Воно
зазіха́є зазіха́в
зазіха́ла
зазіха́ло
зазіха́тиме  —
Ми зазіха́єм(о) зазіха́ли зазіха́тимем(о) зазіха́ймо
Ви зазіха́єте зазіха́ли зазіха́йте
Вони зазіха́ють зазіха́ли зазіха́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. зазіха́ючи
Дієприсл. мин. ч. зазіха́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

за-зі-ха́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — зазіхнути.

Префікс: за-; корінь: -зіх-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. пристрасно бажати, намагатися захопити, привласнити що-небудь ◆ Усе по правді треба робить, а на чуже не зазіхати. Ганна Барвінок, «Праправнучка Баби Борця», 1893 р. ◆ Ще хоче сказати княгиня від усіх руських людей імператорам Візантії, що в них також є сонце, свої землі й моря, руські люди ніколи не зазіхали й не зазіхнуть на них, але не хочуть вони й не допустять, щоб Візантія зазіхала на Русь. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
  2. намагатися позбавити чого-небудь, завдати шкоди ◆ — Та ти не бійсь, — не дав йому доказати. — На твоє сімейне щастя я не зазіхав. Андрій Головко, «Райське яблуко», 1946 р. ◆ Зажерлива козацька старшина, багатіючи та розживаючись, все частіше зазіхала на вольності простих козаків. Олесь Гончар, «Таврія», 1952 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]