Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	зазіха́ю	зазіха́в зазіха́ла	зазіха́тиму	—
Ти	зазіха́єш	зазіха́в зазіха́ла	зазіха́тимеш	зазіха́й
Він Вона Воно	зазіха́є	зазіха́в зазіха́ла зазіха́ло	зазіха́тиме	—
Ми	зазіха́єм(о)	зазіха́ли	зазіха́тимем(о)	зазіха́ймо
Ви	зазіха́єте	зазіха́ли		зазіха́йте
Вони	зазіха́ють	зазіха́ли	зазіха́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	зазіха́ючи
Дієприсл. мин. ч.	зазіха́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

за-зі-ха́-ти

Префікс: за-; корінь: -зіх-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

пристрасно бажати, намагатися захопити, привласнити що-небудь ◆ Усе по правді треба робить, а на чуже не зазіхати. Ганна Барвінок, «Праправнучка Баби Борця», 1893 р. ◆ Ще хоче сказати княгиня від усіх руських людей імператорам Візантії, що в них також є сонце, свої землі й моря, руські люди ніколи не зазіхали й не зазіхнуть на них, але не хочуть вони й не допустять, щоб Візантія зазіхала на Русь. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
намагатися позбавити чого-небудь, завдати шкоди ◆ — Та ти не бійсь, — не дав йому доказати. — На твоє сімейне щастя я не зазіхав. Андрій Головко, «Райське яблуко», 1946 р. ◆ Зажерлива козацька старшина, багатіючи та розживаючись, все частіше зазіхала на вольності простих козаків. Олесь Гончар, «Таврія», 1952 р.

Найтісніша спорідненість
іменники: зазіхайло, зазіхач дієслова: зазіхнути

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: посяга́ть ^(ru); (заявляти свої права на що-небудь) книжн. притяза́ть ^(ru); (заздріти, бажати) за́риться ^(ru); (спокушатися чим-небудь) льсти́ться ^(ru)

Українська[ред.]