заіснувати
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | заісну́ю | заіснува́в | заіснува́тиму | — |
| Ти | заісну́єш | заіснува́в заіснува́ла | заіснува́тимеш | заісну́й |
| Він Вона Воно |
заісну́є | заіснува́в заіснува́ла заіснува́ло | заіснува́тиме | — |
| Ми | заісну́єм(о) | заіснува́ли | заіснува́тимем(о) | заісну́ймо |
| Ви | заісну́єте | заіснува́ли | заісну́йте | |
| Вони | заісну́ють | заіснува́ли | заіснува́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | заісну́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | заіснува́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | заісно́ваний | |||
| Безособова форма | заісно́вано | |||
за-іс-ну-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Префікс: за-; корінь: -існ-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА: [zɐisnʊu̯ɐte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ Бо він [Петлюра] розумів, що часом факт, заки заіснує в житті, мусить народитися в душах. , 1927 Джерело — Календар-альманах "Дніпро.".
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |