Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	згоря́ю	згоря́в	згоря́тиму	—
Ти	згоря́єш	згоря́в згоря́ла	згоря́тимеш	згоря́й
Він Вона Воно	згоря́є	згоря́в згоря́ла згоря́ло	згоря́тиме	—
Ми	згоря́єм(о)	згоря́ли	згоря́тимем(о)	згоря́ймо
Ви	згоря́єте	згоря́ли		згоря́йте
Вони	згоря́ють	згоря́ли	згоря́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	згоря́ющий
Дієприкм. мин. ч.	згоря́вший
Дієприсл. теп. ч.	згоря́я
Дієприсл. мин. ч.	згоря́в, згоря́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	згоря́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	згоря́овано

зго-ря-ти

Префікс: з-; корінь: -гор-; суфікс: -я; дієслівне закінчення: -ти.

знищуватися вогнем. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
гинути від пекучого сонця, засухи (про рослини). ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
згнивати, пріти від злежування (про зерно, сіно і т. ін.). ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
швидко зношуватися, псуватися. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перен. передчасно помирати, втрачаючи сили, здоров'я. ^{[≈ 5]}^{[≠ 5]}^{[▲ 5]}^{[▼ 5]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перен. погасати; переставати світити. ^{[≈ 6]}^{[≠ 6]}^{[▲ 6]}^{[▼ 6]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перен. бути охопленим сильним почуттям, бажанням. ^{[≈ 7]}^{[≠ 7]}^{[▲ 7]}^{[▼ 7]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

знищуватися вогнем

гинути від пекучого сонця, засухи

згнивати, пріти від злежування

швидко зношуватися, псуватися

передчасно помирати, втрачаючи сили, здоров'я

погасати; переставати світити

бути охопленим сильним почуттям, бажанням

Словник УЛІФ: згоряти
Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.