Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	зневажа́ю	зневажа́в	зневажа́тиму	—
Ти	зневажа́єш	зневажа́в зневажа́ла	зневажа́тимеш	зневажа́й
Він Вона Воно	зневажа́є	зневажа́в зневажа́ла зневажа́ло	зневажа́тиме	—
Ми	зневажа́єм(о)	зневажа́ли	зневажа́тимем(о)	зневажа́ймо
Ви	зневажа́єте	зневажа́ли		зневажа́йте
Вони	зневажа́ють	зневажа́ли	зневажа́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	зневажа́ющий
Дієприкм. мин. ч.	зневажа́вший
Дієприсл. теп. ч.	зневажа́я
Дієприсл. мин. ч.	зневажа́в, зневажа́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	зневажа́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	зневажа́овано

зне-ва-жа́-ти

Префікси: з-не-; корінь: -важ-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

виявляти презирство, неповагу до кого-, чого-небудь. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Не люблю я і просто зневажаю людей, у яких слово розходиться з ділом А. В. Головко
завдавати образи, принижувати чиюсь гідність. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Спливе їй на думку та проклята ніч, коли він [Чіпка] п'яний зневажив її, матір, тяжкими докорами… Панас Мирний, «Хіба ревуть воли як ясла повні»
нехтувати чимось, не виявляючи належної уваги до чого-небудь, не надаючи значення чомусь. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Зневаживши пересуди сусідок, вона щиро віддала свою руку цьому гарячому, бурхливому старшині з вигнутими ногами природженого вершника О. Т. Гончар

Найтісніша спорідненість
дієслова: знева́жити

Від ??

виявляти презирство, неповагу до кого-, чого-небудь
Англійська_en: despise ^(en) Російська_ru: презирать ^(ru)

завдавати образи, принижувати чиюсь гідність

нехтувати чимось, не виявляючи належної уваги до чого-небудь, не надаючи значення чомусь

зневажати