Українська

зні-я-ко-ві́-ло
Прислівник, означальний, образу або способу дії; незмінний.

Префікс: з-; корінь: -ніяков-; суфікс: -іл; закінчення: -о.

із ніяковістю. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Вона ледь усміхнулась і вийшла надвір. Вернувшись за хвилину, простягла йому пляшку вина з трояндової герані. Фред узяв її дещо зніяковіло, а тоді віддав їй конверт із чеком Джерело — Хлоя Бенджамін Садові чари . ◆ Чоловік зніяковіло обвів оселю сумними очима і підняв голову до неба: звідти моросив усе дужче й дужче холодний осінній дощ. Хімич М. Повернення Гриня Джерело — https://zhogoli.com.ua/images/zhurnal/Svitlo17.pdf.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)