з’умитися

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я з’умлю́ся з’уми́вся з’умлю́ся (-сь)  —
Ти з’уми́шся з’уми́вся
з’уми́лася
з’уми́шся з’уми́ся (-сь)
Він
Вона
Воно
з’уми́ся з’уми́вся
з’уми́лася
з’уми́лося
з’уми́ться  —
Ми з’уми́м( -емо́)ся з’уми́лися з’уми́мся (-имо́ся, -мо́сь) з’умі́м(о)ся (-сь)
Ви з’уми́теся з’уми́лися з’умі́ться (-сь)
Вони з’уму́ться з’уми́лися з’умля́ться  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма

з’у-ми́-ти-ся

Дієслово, доконаний вид, перехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6b.

Префікс: з’-; корінь: -ум-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те ж саме, що здивуватися. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]