з'ясувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		з’ясува́в	з'ясу́ю	—
Ти		з’ясува́в з’ясува́ла	з'ясу́єш	з'ясу́й
Він Вона Воно		з’ясува́в з’ясува́ла з’ясува́ло	з'ясу́є	—
Ми		з’ясува́ли	з'ясу́єм(о)	з'ясу́ймо
Ви		з’ясува́ли		з'ясу́йте
Вони		з’ясува́ли	з'ясу́ють	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. мин. ч.	з’ясува́вши
Дієприкм. пас. мин. ч.	з'ясо́ваний
Безособова форма	з'ясо́вано

з’я-су-ва́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: з'-^?; корінь: -яс-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [zjɐsʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ з’ясувалось, що українці є практично беззахисними перед подібними деструктивними культами.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: з’ясування

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: з'ясувати