каптурник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. той, хто носить каптур ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. монах, ченчик (розм.), черчик (розм.), законник (заст.), чорноризець (заст.), чорноризник (заст.), чорнорясник (заст.), брат, затворник, схимник

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі форми:
  • іменники: каптур
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Очевидно, запозичення з тюркських мов; пор. чаг. kaptur «великий, глибокий мішок»; менш переконливе пов'язання через пол. kaptur з лат. лат. captūra хапання, з старим чес. kaptúr, що саме, мабуть, походить від пол. kaptur, а також виведення слова з нар.-лат. cappa через якесь із пов'язаних з ним романських слів типу слат. capparo, іт. capperone плащ, франц. chaperon каптур.

рос. капту́ра (жін. р.) «відлога; башлик», [каптурок] «каптанець», застаріле каптуръ, капътуръ, каптура «тепла шапка», біл. каптур «капор, чепець; [шапка з навушниками; вид дитячого головного убору; найвища передня частина печі; абажур; покришка на казанок для самогону]», пол. kaptur «відлога; чернецький каптур; (старе і діалект) ковпак, що одягають на голову чи на очі деяким тваринам, птахам; покриття для різних знарядь; дашок над комином; капиця (ремінь, що з'єднує обидві частини ціпа)», старе чес. kaptur, kaptour каптур, відлога. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.


Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.