ковадло

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	кова́дло	кова́дла
Р.	кова́дла	кова́дел
Д.	кова́длу, кова́длові	кова́длам
З.	кова́дло	кова́дла
Ор.	кова́длом	кова́длами
М.	кова́длу	кова́длах
Кл.	кова́дло*	кова́дла*

ко-ва́д-ло

Іменник середнього роду, відмінювання 1*a.

Корінь: -ковадл-; закінчення: -о.

Вимова

• МФА : [kɔˈu̯ɑdlɔ] (одн.), [kɔˈu̯ɑdlɐ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

Значення

1. залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал, кують металеві вироби. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. анат. одна зі слухових кісточок у середньому вусі (людей і ссавців). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. спец. частина патронної гільзи, об яку розбивається пістон під час пострілу. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал, кують металеві вироби
Англійськаen: anvil Російськаru: накова́льня (ru) жін.

одна зі слухових кісточок у середньому вусі
Російськаru: накова́льня (ru) жін.

частина патронної гільзи, об яку розбивається пістон під час пострілу

Джерела

• Словник УЛІФ: ковадло