колючий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина | множина | ||
---|---|---|---|---|
чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
Н. | колю́чий | колю́че | колю́ча | колю́чі |
Р. | колю́чого | колю́чого | колю́чої | колю́чих |
Д. | колю́чому | колю́чому | колю́чій | колю́чим |
З. (іст./неіст.) | колю́чого колю́чий |
колю́че | колю́чу | колю́чих колю́чі |
О. | колю́чим | колю́чим | колю́чою | колю́чими |
М. | колю́чому колю́чім |
колю́чому колю́чім |
колю́чій | колю́чих |
Прикметник, прикметникове відмінювання 1a.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова: колоти
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |