комбінувати
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | комбіну́ю | комбінува́в | комбінува́тиму | — |
| Ти | комбіну́єш | комбінува́в комбінува́ла | комбінува́тимеш | комбіну́й |
| Він Вона Воно |
комбіну́є | комбінува́в комбінува́ла комбінува́ло | комбінува́тиме | — |
| Ми | комбіну́єм(о) | комбінува́ли | комбінува́тимем(о) | комбіну́ймо |
| Ви | комбіну́єте | комбінува́ли | комбіну́йте | |
| Вони | комбіну́ють | комбінува́ли | комбінува́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | комбіну́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | комбінува́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | комбіно́ваний | |||
| Безособова форма | комбіно́вано | |||
ком-бі-ну-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -комбін-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
[ред.]- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]що.
- сполучати, поєднувати що-небудь у певні комбінації в знач. «поєднання, взаємне розміщення чого-небудь» [≈ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- також без дод. робити комбінації в знач. «складний план, задум або замір для здійснення якоїсь мети» та «низка цілеспрямованих прийомів гри в боротьбі за перемогу над суперником» [≈ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від комбінація «сполучення або розташування чого-небудь у певному порядку; ряд цілеспрямованих прийомів гри; жіноча сорочка, яку надягають під сукню, та ін.», комбіна́тор «(жарт.) спритний, хитрий ділок», комбінато́рний, комбінаці́йний, комбіно́ваний, комбінува́ти; — рос. болг. комбина́ция, білор. камбіна́ція, пол. kombinacja, чеськ. kombinace, словац. kombinácia, в.-луж. kombinacija, мак. сербохорв. комбинациіа, словен. kombinácija;— запозичення з латинської мови; слат. combīnātio «поєднання, з’єднання; об’єднання», рідк. combinacia «тс.» походять від combīno «зв’язую по два, поєдную», до якого зводиться й укр. комбінат, до розвитку нового значення «жіноча сорочка» пор. фр. combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н), ст. combination «тc.», англ. combination «комбінація (білизна)», утворені від пізньолат. combīnātio «поєднання, з’єднання»; форма комбіна́тор вважається запозиченням з французької мови; фр. combinateur «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист» походить від слат. лат. combīnātor «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує», пов’язаного з combīno «зв’язую по два, поєдную». — СІС 342; Шанский ЭСРЯ II 8, 225—226; Sławski 11 378—379; Kopaliński 506; Holub—Lyer 250; БЕР 11 570; Младенов 247; Byjaклиja 442; Bloch 161; Dauzat 189; Klein 169, 317. — Див. ще комбіна́т.— Пор. комбінезо́н.
Переклад
[ред.]| сполучати, поєднувати що-небудь у певні комбінації | |
| робити комбінації | |
Джерела
[ред.]- Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5