коморувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	комору́ю	коморува́в	коморува́тиму	—
Ти	комору́єш	коморува́в коморува́ла	коморува́тимеш	комору́й
Він Вона Воно	комору́є	коморува́в коморува́ла коморува́ло	коморува́тиме	—
Ми	комору́єм(о)	коморува́ли	коморува́тимем(о)	комору́ймо
Ви	комору́єте	коморува́ли		комору́йте
Вони	комору́ють	коморува́ли	коморува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	комору́ючи
Дієприсл. мин. ч.	коморува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	коморо́ваний
Безособова форма	коморо́вано

ко-мо-ру-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -комор-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [kɔmɔrʊu̯ɐte]

• Прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. жити в найманій квартирі. ◆ Він коморить у мене Грінченко ◆ Добра жінка… мене до себе прийняла, – ту [тут] коморую я й донині І. Я. Франко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: коморити, коморниковáти

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: будь ласка, додайте переклад, якщо можете Японськаja: будь ласка, додайте переклад, якщо можете