креничини

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	—	крени́чини
Р.	—	крени́чин
Д.	—	крени́чинам
З.	—	крени́чини
Ор.	—	крени́чинами
М.	—	крени́чинах
Кл.	—	крени́чини*

кре-ни́-чи-ни

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання мн. <ж 1a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.

Корінь: -креничин-; закінчення: -и.

Вимова

• МФА : [kreˈnɪt͡ʃene] (одн.), [] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. район джерел. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: криничка, криниченька прізвища: Криницький топоніми: Криничувате, Криниця ін. іменники: керниця, кирниця, кирничина, криничина, криничисько, криничище, кринички, криничовина, криниця прикметники: криничаний, криничастий

Етимологія

Від псл. *krьnica/krinica "джерело; (виритий) колодязь", похідне від krьnъ "викопаний" ( < іє. *kr-/ker- "різати"); той самий корінь виступає в псл. krъtъ, укр. кріт; менш обґрунтоване пов'язання з *krinica "миска, видовбана посудина". рос. криница "криниця", біл. крыніца, пол. krynica "джерело, криниця; цистерна; початок". Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9

Переклад

Список перекладів

Література

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9