креничини

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н.  — крени́чини
Р.  — крени́чин
Д.  — крени́чинам
З.  — крени́чини
Ор.  — крени́чинами
М.  — крени́чинах
Кл.  — крени́чини*

кре-ни́-чи-ни

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання мн. <ж 1a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.

Корінь: -креничин-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. район джерел. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від псл. *krьnica/krinica "джерело; (виритий) колодязь", похідне від krьnъ "викопаний" ( < іє. *kr-/ker- "різати"); той самий корінь виступає в псл. krъtъ, укр. кріт; менш обґрунтоване пов'язання з *krinica "миска, видовбана посудина". рос. криница "криниця", біл. крыніца, пол. krynica "джерело, криниця; цистерна; початок". Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9


Переклад[ред.]

Список перекладів

Література[ред.]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9