Перейти до вмісту

лотучити

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я лоту́чу лоту́чив
лоту́чила
лоту́читиму  —
Ти лоту́чиш лоту́чив
лоту́чила
лоту́читимеш лоту́ч
Він
Вона
Воно
лоту́чить лоту́чив
лоту́чила
лоту́чило
лоту́читиме  —
Ми лоту́чим ( -имо) лоту́чили лоту́читимем(о) лоту́чмо
Ви лоту́чите лоту́чили лоту́чте
Вони лоту́чть лоту́чили лоту́читимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. лоту́чячи
Дієприсл. мин. ч. лоту́чивши
Безособова форма

лотучити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -лотуч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. дошкуляти, гризти. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
  1. ?
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від ??

Переклад

[ред.]
Список перекладів

Джерела

[ред.]