лотучити

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я лоту́чу лоту́чив
лоту́чила
лоту́читиму  —
Ти лоту́чиш лоту́чив
лоту́чила
лоту́читимеш лоту́ч
Він
Вона
Воно
лоту́чить лоту́чив
лоту́чила
лоту́чило
лоту́читиме  —
Ми лоту́чим ( -имо) лоту́чили лоту́читимем(о) лоту́чмо
Ви лоту́чите лоту́чили лоту́чте
Вони лоту́чть лоту́чили лоту́читимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. лоту́чячи
Дієприсл. мин. ч. лоту́чивши
Безособова форма

лотучити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -лотуч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. дошкуляти, гризти. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]