Українська

лу́ф-ко

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -луфк-; закінчення: -о.

діал. олівець. Діалектне слово, часто вживається на Бойківщині, Гуцульщині. Як правило, луфком називають майже списаний олівець. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Німецька_de: Bleistift ^(de)