мамут
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ма́мут | ма́мути |
| Р. | ма́мута | ма́мутів |
| Д. | ма́мутові ма́муту |
ма́мутам |
| З. | ма́мута | ма́мутів |
| Ор. | ма́мутом | ма́мутами |
| М. | ма́мутові ма́муті |
ма́мутах |
| Кл. | ма́муте | ма́мути |
ма́-мут
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -мамут-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈmɑmʊt] (одн.), [ˈmɑmʊte] (мн.)
прослухати вимову
- УФ: [ма́мут]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- заст. мамонт [▲ 1] ◆ Колись теж галасували, танцювали біля вогнища, розбивали кістки мамута об камінь. Джерело — О. Бердник.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
- через посередництво російської мови запозичено з мов народів Півночі;
- остаточно визначеної етимології не має;
- пов’язується з як. mamut «тс.», похідним від mamma «земля», оскільки якути вважали, що мамонти живуть у землі (Преобр. І 507; Brückner 321; Kopaliński 601; Machek ESJČ 350; Holub – Kop. 215);
- виводиться також (Räsänen ZfSlPh 21, 293 – 294; Sł. wyr. obcych 448; Holub – Lyer 301) із зах.тунг. ηamendi «ведмідь»;
- є думки про хантійське (Gamillscheg 584) та ненецьке (Kiparsky ZfSlPh 26, 296 – 297) походження;
- звукова форма ма́му́т з’явилася через посередництво польської і західноєвропейських мов (пор. н. Mámmut, фр. mammouth «тс.»);
- р. ма́монт, бр. ма́мант, п. ч. слц. вл. mamut, болг. мамо́нт, маму́т, м. мамут, схв. мȁмӯт, мàмут, слн. mámut;
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |