мерти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	мру́	ме́р ме́рла	ме́ртиму	—
Ти	мре́ш	ме́р ме́рла	ме́ртимеш	мри́
Він Вона Воно	мре́	ме́р ме́рла ме́рло	ме́ртиме	—
Ми	мре́м (-емо́)	ме́рли	ме́ртимем(о)	мрі́м(о)
Ви	мре́те	ме́рли		мрі́ть
Вони	мру́ть	ме́рли	ме́ртимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	мручи́
Дієприсл. мин. ч.	ме́рши
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	—

мерти (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 9b.

Корінь: -мер-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [merte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. умирати, гинути (перев. у великій кількості, масами). ◆ Чума з лопатою ходила,… А люди біднії в селі, Неначе злякані ягнята, Позамикалися у хатах Та й мруть Т. Г. Шевченко ◆ Сестри! сказала перша в цю тиху годину. Що це є Любов? – Не знаю… друга їй на те. Мабуть, без неї бідне людське серце мре Антонич ◆ Пустить [літак] диму на садки, – Мруть від диму шкідники Нехода ◆ – У нас діти з голоду мруть, а тут – дороги! М. Дашкієв ◆ – Хай, сусідонько, вороги наші мруть та нам доріженьку труть, а ми сухарів насушимо, аж тоді рушимо… В. Дрозд
2. перен. те ж саме, що завмира́ти 1, 4. ◆ Як не бачу – душа мре, а побачу – з душі пре Матвій Номис ◆ Мати, хвалячи життя його, запиналася – слова мерли в неї на устах Вовчок ◆ Згуки заплакали, забились і тихо мерли, як лист восени, одпадаючи й зникаючи десь у тьмі неба Винниченко ◆ Вони ввійшли в комори, де світло мре і твердне кров, де вже не чути з тьми, як на майданах і в шинках реве житейське море Андрухович

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:мерти

Переклад

Список перекладів
Російськаru: мереть (ru)

Джерела

• Мерти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• https://slovnyk.ua/index.php?swrd=мерти
• мерти на Lingvo.ua
• https://sum20ua.com/?wordid=0&page=0