мить
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | ми́ть | ми́ті |
Р. | ми́ті | ми́тей |
Д. | ми́ті | ми́тям |
З. | ми́ть | ми́ті |
Ор. | ми́тю | ми́тями |
М. | ми́ті | ми́тях |
Кл. | ми́те* | ми́ті* |
мить
Іменник, неістота, жіночий рід, III відміна (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -мить-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈmˈɪtʲ] (одн.), [ˈmɪtʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- дуже короткий відтинок часу; момент (у 1 знач.). || чого, яка. певний відтинок часу. ◆ в одну мить ◆ тієї ж миті ◆ ні на мить
Синоніми[ред.]
- Момент, секунда
Антоніми[ред.]
- довгий (тривалий, довготривалий) час
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: мить
- Мить // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.