мінопошуковець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	мінопошуко́вець	мінопошуко́вці
Р.	мінопошуко́вця	мінопошуко́вців
Д.	мінопошуко́вцю мінопошуко́вцеві	мінопошуко́вцям
З.	мінопошуко́вця	мінопошуко́вців
Ор.	мінопошуко́вцем	мінопошуко́вцями
М.	мінопошуко́вці мінопошуко́вцеві мінопошуко́вцю	мінопошуко́вцях
Кл.	мінопошуко́вцю	мінопошуко́вці

мі-но-по-шу-ко́-вець

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -мін-; інтерфікс: -о-; префікс: по-; корінь: -шук-; суфікси: -ов-ець.

Вимова

• МФА : [mʲinɔpɔʃʊˈkɔu̯et͡sʲ] (одн.), [mʲinɔpɔʃʊˈkɔu̯t͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. собака, котра розшуковує міни. ◆ Центральна школа військового собаківництва Червоної армії підготувала 2 окремих полки, 166 окремих батальйонів, загонів і рот, у яких було 68 тис. собак різних служб: їздові, зв’язківці, санітарні, винищувачі танків, мінопошуковці, розвідники, вартові, диверсійні…

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів