наснага

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. насна́га насна́ги
Р. насна́ги насна́г
Д. насна́зі насна́гам
З. насна́гу насна́ги
Ор. насна́гою насна́гами
М. насна́зі насна́гах
Кл. насна́го* насна́ги*

на-сна́-га

Іменник жіночого роду, відмінювання 3a.


Префікс: на-; корінь: -снаг-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. фізична енергія; сила ◆ Чисте морозне повітря немов наливає наснагою все тіло. Олесь Донченко, «Юрко Васюта», 1950 р.
  2. стан душевного піднесення; запал ◆ Художник […] ніколи не повинен поривати зв'язок з тими джерелами народного життя, які дають йому творчу наснагу. «Мистецтво», № 1, 1958 р. ◆ Цвітіння рослин надавало мені особливої творчої наснаги. Іван Ле. Вибране. 1939. С. 311
  3. творчий запал; душевна зарядка ◆ Робота в театрі для мене не випадок, не помилка, і це дало мені наснагу до дальшої боротьби за розвиток українського театру. Іван Мар'яненко, «Минуле українського театру», 1953 р. ◆ Водночас з утомою Ольга відчувала відрадну внутрішню наснагу, яка допомагала жінці справлятися з безліччю великих і малих справ. Олесь Донченко. Твори в 6 т. Т. 3. 1956. С. 415
  4. творче завзяття, бойовий настрій; піднесення ◆ Правдою слово багате // Мені надавало наснаги. Микола Нагнибіда. Слово про вічне братерство. К., 1958. С. 13 ◆ Ми повертались на Україну, сповнені невичерпної наснаги до праці й боротьби. «Літературна Україна», 28 грудня 1962 р.

Синоніми[ред.]

  1. сила
  2. запал
  3. піднесення

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Утворено за допомогою префіксу на- від снага, далі від праслов'янської форми *snaga, від котрої також виникли укр. снага, рос. снага «сила», білор. снага «змога, сила», чеськ. snaha «зусилля, прагнення», словац. snaha «зусилля, прагнення», ст.-слов. снага «прагнення, зусилля», рос.-церк.-слов. снага «успіх, діяльність», болг. снага «тіло, стан, тулуб», словен. snaga «чистота». — Загальноприйнятного пояснення не має; пов'язується з sla-pro. *snovati «снувати», *osnova «основа», індоєвроп. *snō(u)-/snā- (Младенов 596—597) або з *snad- «можливість, легкість» (Brückner 504; Holub—Кор. 343); заслуговує на увагу зіставлення з наглий, sla-pro. *naglъ (Варбот Этимология 1964, 28—30) і далі з лит. nõgis «мені хочеться» (Machek ESJČ 564); зіставлення з грецьк. νήχω «пливу», νάω «течу», лат.  «плаваю», санскр. स्नाति, स्नायते «купається» (Младенов 596—597) непереконливі. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]