невідмінюваний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	невідмі́нюваний	невідмі́нюване	невідмі́нювана	невідмі́нювані
Р.	невідмі́нюваного	невідмі́нюваного	невідмі́нюваної	невідмі́нюваних
Д.	невідмі́нюваному	невідмі́нюваному	невідмі́нюваній	невідмі́нюваним
З. (іст./неіст.)	невідмі́нюваного (іcт.) невідмі́нюваний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	невідмі́нюване	невідмі́нювану	невідмі́нюваних (іст.) невідмі́нювані (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	невідмі́нюваним	невідмі́нюваним	невідмі́нюваною	невідмі́нюваними
М.	невідмі́нюванім невідмі́нюваному	невідмі́нюванім невідмі́нюваному	невідмі́нюваній	невідмі́нюваних

не-від-мі́-ню-ва-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікси: не-від-; корінь: -мін-; суфікс: -юван^?; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [neu̯ʲiˈdʲmʲinʲʊu̯ɐnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який не відмінюється, не має форм відмінювання. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: невідмінюваний
• Невідмінюваний // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.