Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	обду́мую	обду́мував	обду́муватиму	—
Ти	обду́муєш	обду́мував обду́мувала	обду́муватимеш	обду́муй
Він Вона Воно	обду́мує	обду́мував обду́мувала обду́мувало	обду́муватиме	—
Ми	обду́муєм(о)	обду́мували	обду́муватимем(о)	обду́муймо
Ви	обду́муєте	обду́мували		обду́муйте
Вони	обду́мують	обду́мували	обду́муватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	обду́муючи
Дієприсл. мин. ч.	обду́мувавши
Безособова форма	обду́мано

обдумувати (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: об-; корінь: -дум-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

у думках перебирати, всебічно оцінювати що-небудь, намічаючи можливі варіанти дії, висловлення і т. ін. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Одна потіха, що, гуляючи, обдумую дещо, а в негоду кілком сиджу за столом. Михайло Коцюбинський

Найтісніша спорідненість
іменники: думка дієслова: думати

Від ??

Список перекладів