овва

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Вигук.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. уживається для вираження здивування, сумніву, іронії і т. ін. ◆ — Я лиш те зроблю, що мені схочеться. — Овва! Трошки воно та не так! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 134); — Овва! — хрипко сказала хазяйка хати. — От так одразу я тобі й розказала все… (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 190); — Овва який! — Отакий. — Рубін ждав нападу, але Індиченко все ж таки здрейфив і не зачепив його (Іван Сенченко, Опов., 1959, 4). [2]

Синоніми[ред.]

  1. бач част., розм. (ужив. звичайно із сл. як, який, скільки і т. ін. — для вираження здивування, незадоволення, обурення і т. ін.). ◆ [Любов:] Ти нащо мене додолу кинув? Бач який! (Леся Українка)
  2. ба розм. ◆ — Ба який! — здивовано-грізно апелює батько до гурту робітників. - Ти йому слово, він тобі десять (О. Гончар)
  3. ач, розм. ◆ — Ач як гарно та тепло, рай та й годі, — гомонів сам до себе Йонька, повеселівши від доброго сніданку (Григорій Тютюнник)
  4. ич розм. ◆ І танцює дощик в полі, в боки взявшись, — ич який! (П.Тичина)

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  1. Орфоепічний словник / Укладач М. І. Погрібний — К.: Радянська школа, 1984 — с. 382
  2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 610.