огудник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | огу́дник | огу́дники |
Р. | огу́дника | огу́дників |
Д. | огу́дникові огу́днику |
огу́дникам |
З. | огу́дника | огу́дників |
Ор. | огу́дником | огу́дниками |
М. | огу́дникові, огу́днику | огу́дниках |
Кл. | огу́днику | огу́дники |
о-гу́д-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: о-; корінь: -гуд-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- той, хто гудить, ганить кого-, що-небудь. [≈ 1] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |