Українська

о-зна́-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -знак-; закінчення: -а.

риса, властивість, особливість кого-, чого-небудь. ‖ те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось; показник, свідчення. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}
предмет, зображення і т. ін., що є знаком, символом, емблемою і т. ін. чого-небудь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]}
за народними повір'ями, уявленнями — прикмета, що знаменує або провіщає що-небудь. ‖ за народними повір'ями — явище, обставина і т. ін., що вказує на зв'язок з якою-небудь іншою подією, передує їй. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]}
рідк. рух (головою, рукою), яким виражається воля, наказ, бажання, попередження кого-небудь про щось і т. ін.; знак (у 5 ) . ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість
іменники: означальність прикметники: означальний, означений дієслова: означати

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: признак, примета

предмет, зображення

Список перекладів

Список перекладів