опозиціонувати
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | опозиціону́ю | опозиціонува́в | опозиціонува́тиму | — |
Ти | опозиціону́єш | опозиціонува́в опозиціонува́ла | опозиціонува́тимеш | опозиціону́й |
Він Вона Воно |
опозиціону́є | опозиціонува́в опозиціонува́ла опозиціонува́ло | опозиціонува́тиме | — |
Ми | опозиціону́єм(о) | опозиціонува́ли | опозиціонува́тимем(о) | опозиціону́ймо |
Ви | опозиціону́єте | опозиціонува́ли | опозиціону́йте | |
Вони | опозиціону́ють | опозиціонува́ли | опозиціонува́тимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | ||||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | опозиціону́ючи | |||
Дієприсл. мин. ч. | опозиціонува́вши | |||
Пас. дієприкм. теп. ч. | опозиціоно́ваний | |||
Безособова форма | опозиціоно́вано |
о-по-зи-ці-о-ну-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -опозиціон-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА : [ɔpɔzet͡sʲiɔnʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- займати опозиційну позицію, бути в опозиції. [≈ 1] ◆ Різні особи чи групи осіб, які мені опозиціонують, намагаються трактувати все, що я роблю і навіть – що зовсім прикро і не робить їм честі – мою хворобу так, як вигідно їм.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |