охочий
Зовнішній вигляд
Українська
[ред.]Прикметник
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | охо́чий | охо́че | охо́ча | охо́чі |
| Р. | охо́чого | охо́чого | охо́чої | охо́чих |
| Д. | охо́чому | охо́чому | охо́чій | охо́чим |
| З. (іст./неіст.) | охо́чого (іcт.) охо́чий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}} |
охо́че | охо́чу | охо́чих (іст.) охо́чі (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}} |
| О. | охо́чим | охо́чим | охо́чою | охо́чими |
| М. | охо́чім охо́чому |
охо́чім охо́чому |
охо́чій | охо́чих |
охо́-чий
Прикметник, відмінювання 1a.
Префікс: о-; корінь: -хоч-; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- який виявляє бажання, готовність до чого-небудь; який добровільно зголошується на щось ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу; добровільний ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- до чого і з інфін. який має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| який виявляє бажання, готовність до чого-небудь; який добровільно зголошується на щось | |
| який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу; добровільний | |
| який має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь | |
Іменник
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | охо́чий | охо́чі |
| Р. | охо́чого | охо́чих |
| Д. | охо́чому | охо́чим |
| З. | охо́чого | охо́чих |
| Ор. | охо́чим | охо́чими |
| М. | охо́чому | охо́чих |
| Кл. | охо́чий | охо́чі |
охо́-чий
Іменник, істота, чоловічий рід, прикметникова відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: о-; корінь: -хоч-; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- перев. мн. той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь, хто з власної волі зголошується на щось; бажаючий ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- те ж саме, що доброволець [≈ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- ↑ ?
- ↑ доброво́лець
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ?
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |
Джерела
[ред.]Категорії:
- Українська мова
- Омоніми/uk
- Статті із 2 омонімами/uk
- Українські прикметники, ад'єктивне відмінювання 1a
- Українські слова з префіксом о-
- Українські слова морфемної будови слова pr-R-f
- Воля/uk
- Схильність/uk
- Бажання/uk
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Істоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, прикметникове відмінювання 1a
- Слова, із ужитком переважно у множині/uk
- Слова з 6 букв/uk
- Хотіння/uk
- Солдати/uk
- Агентиви/uk