порочний
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | поро́чний | поро́чна | поро́чне | поро́чні |
| Р. | поро́чного | поро́чної | поро́чного | поро́чних |
| Д. | поро́чному | поро́чній | поро́чному | поро́чним |
| З. | поро́чного (іcт.) поро́чний (неіст.) |
поро́чну | поро́чне | поро́чних (іст.) поро́чні (неіст.) |
| О. | поро́чним | поро́чною | поро́чним | поро́чними |
| М. | поро́чнім поро́чному |
поро́чній | поро́чнім поро́чному |
поро́чних |
по-ро́ч-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -пороч-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: [pɔˈrɔt͡ʃnei̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. ◆ немає прикладів застосування.
- який має істотні вади. ◆ порочна практика — діяльність, що не відповідає ніяким нормам і веде до негативних результатів.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
Холоніми[ред.]
- —
- —
Мероніми[ред.]
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний | |
| який має істотні вади | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: порочний
- Порочний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.