послувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я послу́ю послува́в
послува́ла
послува́тиму  —
Ти послу́єш послува́в
послува́ла
послува́тимеш послу́й
Він
Вона
Воно
послу́є послува́в
послува́ла
послува́ло
послува́тиме  —
Ми послу́єм(о) послува́ли послува́тимем(о) послу́ймо
Ви послу́єте послува́ли послува́тимете послу́йте
Вони послу́ють послува́ли послува́тимуть  —
Дієприсл. теп. ч. послу́ючи
Дієприсл. мин. ч. послува́вши
Склад. майб. ч. буду/будеш… послува́ти

пос-лу-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне (парадигма дієвідміни 7 ОО2 F; тип дієвідміни 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -посл-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

  • УФ: [послува́тие]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. бути детупатом у парламенті, соймовим послом [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Дуже шкода, що не мали вдостоту голосів, щоб вийшли послувати з своєї партії як представник жіноцтва. О. Ю. Кобилянська
  2. бути дипломатичним представником однієї країни в інший; бути послом [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
  1. ?
  2. ?
Антоніми
  1. ?
  2. ?
Гіпероніми
  1. ?
  2. ?
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

  • послувати // Словарь української мови : в 4-х т. / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Т. 3. — С. 363.