Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	послу́ю	послува́в послува́ла	послува́тиму	—
Ти	послу́єш	послува́в послува́ла	послува́тимеш	послу́й
Він Вона Воно	послу́є	послува́в послува́ла послува́ло	послува́тиме	—
Ми	послу́єм(о)	послува́ли	послува́тимем(о)	послу́ймо
Ви	послу́єте	послува́ли	послува́тимете	послу́йте
Вони	послу́ють	послува́ли	послува́тимуть	—
Дієприсл. теп. ч.	послу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	послува́вши
Склад. майб. ч.	буду/будеш… послува́ти

пос-лу-ва́-ти

Корінь: -посл-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

бути детупатом у парламенті, соймовим послом ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Дуже шкода, що не мали вдостоту голосів, щоб вийшли послувати з своєї партії як представник жіноцтва. О. Ю. Кобилянська
бути дипломатичним представником однієї країни в інший; бути послом ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: послування, посол, посольство прикметники: посольський

Від ??

Список перекладів

послувати // Словарь української мови : в IV т. = Словарь украинского языка : в IV т. / Ред. журналу «Кіевская старина» ; упор. з додатком власного матеріалу Б. Грінченко = Ред. журнала «Кіевская старина» ; ред. с доп. собств. матеріала Б. Гринченко. — Надрук. з вид. 1907—1909 фотомеханіч. способом. — К. : Вид. Акад. наук УРСР, 1959. — Т. III : О — П. — С. 363. — 30 000 прим.