призвідниця
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | призві́дниця | призві́дниці |
| Р. | призві́дниці | призві́дниць |
| Д. | призві́дниці | призві́дницям |
| З. | призві́дницю | призві́дниць |
| Ор. | призві́дницею | призві́дницями |
| М. | призві́дниці | призві́дницях |
| Кл. | призві́дницю | призві́дниці |
при-звід-ни-ця
Іменник жіночого роду, істота, відмінювання 5a.
Префікси: при-з-; корінь: -від-; суфікси: -н-иц-; закінчення: -я
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- жін. ім. до призвідник; той, хто зачинає, організує що-небудь ‖ той, хто спричиняє що-небудь. ‖ винуватець чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |