прикметник
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | прикме́тник | прикме́тники |
| Р. | прикме́тника | прикме́тників |
| Д. | прикме́тнику прикме́тникові |
прикме́тникам |
| З. | прикме́тник | прикме́тники |
| Ор. | прикме́тником | прикме́тниками |
| М. | на/в прикме́тнику | на/в прикме́тниках |
| Кл. | прикме́тнику* | прикме́тники* |
прик-ме́т-ник
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -прикмет-; суфікс: -ник.
Вимова
[ред.]- МФА : [preˈkmɛtnek] (одн.), [preˈkmɛtneke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмiнка. ◆ Як і в російській мові, в українській прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні.
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |
