промінь
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | про́мінь | про́мені |
Р. | про́меню | про́менів |
Д. | про́меневі про́меню |
про́меням |
З. | про́мінь | про́мені |
Ор. | про́менем | про́менями |
М. | про́меню | про́менях |
Кл. | про́меню* | про́мені* |
про́-мінь
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- світловий пучок, що виходить із якого-небудь джерела світла чи предмета, який світиться, збирає у фокус або віддзеркалює світло ◆ Будь-який промінь, проходячи крізь отвір А у порожнину С, назад практично не виходить, бо зазнає багаторазового відбиття і поглинання.
- перен. прямі лінії, що розходяться врізнобіч із однієї точки ◆ немає прикладів застосування.
- перен. швидкий, несподіваний прояв чого-небудь (щастя, радості, надії і т. ін.); іскра, вогник, жаринка. ◆ Іван дивився на хлоп'ячий чубчик, сині довірливі очі, як озерця перед світанком, і раптом, як промінь, засвітилась думка: — А хочеш, Тарасе, вчитися? Борис Левін, «Видно шляхи полтавські» ◆ Та неждано в чорному потоці безнадії та безпросвітності зблиснув йому промінь, збудив до життя. Юрій Мушкетик, «Яса»
- спец. напрям поширення енергії хвиль (електромагнітних, світлових і т. ін.) ◆ рентгенівські промені.
- іхт. кісточки плавців водяних тварин ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми: проміннячко, промінчик
- іменники: проміння, випромінювання
- прикметники: променеподібний, променевий, променистий
- дієслова: випромінювати
- прислівники: променисто, променеподібно
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |