простір
(Перенаправлено з просторі)
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | про́стір | про́стори |
Р. | про́стору | про́сторів |
Д. | про́стору, про́сторові |
про́сторам |
З. | про́стір | про́стори |
Ор. | про́стором | про́сторами |
М. | про́стору*, про́сторові |
про́сторах |
Кл. | про́стору* | про́стори* |
про́с-тір
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -простір-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈprɔsʲtʲir] (одн.), [ˈprɔstɔre] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- тільки одн., філос. одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю та обсягом.
- необмежена протяжність (в усіх вимірах, напрямах); тривимірна протяжність над землею.
- вільний, великий обшир; просторінь. ‖ площа чого-небудь на земній поверхні; територія. ◆ немає прикладів застосування.
- перен. відсутність яких-небудь обмежень, перешкод у чомусь; воля. ◆ Єди́ний економі́чний про́стір — об'єднання територій декількох країн, у межах якого діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила зовнішньоекономічної діяльності.
- матем. абстрактна множина з аксіоматично заданою певною структурою, у якій розвивається та чи інша математична теорія. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю та обсягом | |
|
необмежена протяжність (в усіх вимірах, напрямах); тривимірна протяжність над землею | |
|
вільний, великий обшир; просторінь | |
|
площа чого-небудь на земній поверхні; територія | |
|
відсутність яких-небудь обмежень, перешкод у чомусь; воля | |
абстрактна множина з аксіоматично заданою певною структурою, у якій розвивається та чи інша математична теорія | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: простір
- простір // Словник української мови : в 11 т. — Київ: Наукова думка, 1970—1980.
Категорії:
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 1*a
- Українські слова морфемної будови слова R
- Озвучені на Вікісховищі
- Слова однини
- Філософічні терміни/uk
- Переносні вирази/uk
- Математичні терміни/uk
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 7 букв/uk
- Предметні слова/uk
- Матерія/uk
- Протяжність/uk
- Обсяг/uk
- Необмеженість/uk
- Вимір/uk
- Люз/uk
- Привілля/uk
- Простір/uk
- Місце/uk
- Площа/uk
- Територія/uk
- Множини/uk