пізнати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		пізна́в	пізна́ю	—
Ти		пізна́в пізна́ла	пізна́єш	пізна́й
Він Вона Воно		пізна́в пізна́ла пізна́ло	пізна́є	—
Ми		пізна́ли	пізна́єм(о)	пізна́ймо
Ви		пізна́ли		пізна́йте
Вони		пізна́ли	пізна́ють	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	пізна́ний
Дієприсл. мин. ч.
Безособова форма	пізна́но

пі-зна́-ти

Дієслово, доконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово недоконаного виду — пізнава́ти.

Префікс: пі-; корінь: -зн-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [pʲiznɐte]

• Прослухати вимову

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. див. пізнава́ти ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від зна́ти, знава́ти, знайо́мити, зна́тися, знай, знаве́ць, знаве́цтво, знайко́, знайо́мець, знайо́мство, зна́ник «знахар», знання́, зна́тель Ж, зна́тни́к, зна́тни́ця, зна́тність, знаття́, знать, зна́ха, знаю́ка «знавець», знайо́мий, зна́ний, знато́чний «значний, знаменитий» Ж, визнава́ти, ви́знати «второпати, зрозуміти», визнаве́ць Ж, визнання́, дізна́ти, дізна́тися, дозна́ти, дозна́тися, дозна́вця, дозна́лість Ж, дозна́нє Ж, дозна́ти Ж, зазна́ти, запізна́ти, зне́знавки, зізна́тися, зізнання́, назна́ти, незна́в «невідомо» Ж, незнає́мець Ж, Пі, назна́й «незнання», незна́йко, незнайо́мець, незнайо́мство, незна́мий «незнайомий, невідомий» Ж, Пі, незна́ть «невідомо» Ж, невпізна́нний, недозна́лість Ж, недозна́мий Ж, незнане́ць, непізна́нний, нероззна́ка «незнайко», передзна́ття́, пізна́ти, пізнава́льний, пізна́ваний, пізнава́нний, пізна́ння, познає́мник ВеУг, призна́тися, призна́тний «видатний», розпізна́ти, роззпізнава́льний, упізна́ти; — рос. знать, білор. знаць, д.-рус. знати, пол. znać, чеськ. znáti, словац. nať, в.-луж. znać, н.-луж. znaś, полаб. znot, болг. знам, зная, мак. знае, сербохорв. зна̏ти, словен. znáti, ст.-слов. знати;— psl. znati; — споріднене з лит. žinóti «знати», лат. zinât «тс.», прус. ersinnat «узнати», д.-в.-нім. irknâan (<*knējan) «узнавати», kannan «знати», н.-нім. kennen «знати», können «зуміти, могти», готська kunnan «знати», лат. nōscō «знайомлюся, довідуюся», д.-грец. γνωτός «пізнаний», γι γνώσκω «дізнаюся», алб. njoh «знаю, узнаю», ірл. gnath «відомий», тох. «знати», санскр. jānā́ti «знає», jñātáḥ «відомий, пізнаний»; праіндоєвр. *g’en «знати», очевидно, пов’язане з праіндоєвр. *g’en- «народжувати». — Шанский ЭСРЯ II 6, 101; Трубачев Терм. родства 148; ВЯ 1957/2, 90; Фасмер — Трубачев II 100—101; Преобр. І 253—254; Brückner 655; Machek ESJČ 717; Holub-Kop. 437; Holub — Lyer 520; Стоянов 51; БЕР I 649 —650; Skok III 658—659; Trautmann 371;Walde — Hofm. II 176—177; Pokorny 376—378.— Пор. ген¹, жона́, зять.

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: будь ласка, додайте переклад, якщо можете Японськаja: будь ласка, додайте переклад, якщо можете