рисистий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	риси́стий	риси́ста	риси́сте	риси́сті
Р.	риси́стого	риси́стої	риси́стого	риси́стих
Д.	риси́стому	риси́стій	риси́стому	риси́стим
З.	риси́стого (іcт.) риси́стий (неіст.)	риси́сту	риси́сте	риси́стих (іст.) риси́сті (неіст.)
О.	риси́стим	риси́стою	риси́стим	риси́стими
М.	риси́стім риси́стому	риси́стій	риси́стім риси́стому	риси́стих

ри-си́с-тий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -рис-; суфікс: -ист; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [reˈsɪstei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який має швидку рись (про коней). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. на якому займаються виведенням рисаків. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від риста́ти «рискати» Нед, укр. ристь (заст.) «рись», ри́стю; — рос. риста́ть «прудко бігати, скакати; їздити, гарцювати», др. риста́ти, пол. rześcią «риссю», болг. ристалище «місце для змагань з бігу», стсл. ристати; — psl. *rъst- (< *rǐst-) : rist- (*reist-), очевидно, паралельне до risk-; — споріднене з лит. rìstas «швидкий, рисистий», risčià «риссю», raĩstas «час тічки (у тварин)», лтс. riests «тс.», готська urreisan «підніматися». сер.-в.-нім. rīsan «падати, підніматися»; спроби пов'язання з праіндоєвр. *ri-, ри́нути (Преобр. II 204; Младенов 561; Воіsacq 713) і з psl. stati (Machek LP 4. 128—129) недостатньо обґрунтовані. — Фасмер III 485; КЭСРЯ 397; Trautmann 242; Fraenkel 689, 737—738; Mühl.—Endz. Ill 524. 534; Matzenauer LF 17. 16; Persson Beitr. 286, 837. — Пор. ри́ска́ти, рись¹.

Переклад

який має швидку рись

на якому займаються виведенням рисаків

Джерела

• Словник УЛІФ: рисистий