розмова

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	розмо́ва	розмо́ви
Р.	розмо́ви	розмо́в
Д.	розмо́ві	розмо́вам
З.	розмо́ву	розмо́ви
Ор.	розмо́вою	розмо́вами
М.	розмо́ві	розмо́вах
Кл.	розмо́во*	розмо́ви*

роз-мо́-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: роз-; корінь: -мов-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [rɔˈzmɔu̯ɐ] (одн.), [rɔˈzmɔu̯e] (мн.)

• прослухати вимову

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. словесний обмін думками між щонайменше двома співрозмовниками ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: розмовонька, розмовочка, розмовини, розмовність, розмовник, розмовниця, співрозмовник, співрозмовниця прикметники: розмовний дієслова: розмовляти, розмовитися

Етимологія

Від роз- і мова, далі від psl. *m^ъlva «гомін», *m^ъlviti «гомоніти»; — походження остаточно не з'ясоване; розглядається як звуконаслідувальне утворення (Преобр. І 548; Holub—Kop. 227; Младенов 310); зіставляється з дінд. brávīti «говорить», авест. mraoiti «говорить» (Machek ESJČ 369; Герценберг Ир. языкозн. 132); припускається зв'язок з лат. murmurāre «бурмотіти» (Holub—Kop. 227), лат. prō-mulgāre «оголошувати, обнародувати» (Szemerenyi Emérita 22, 159—160), з psl. mel-/mol- «молоти» (Schuster—Šewc 945).— Кобилянський Мовозн. 1976/6, 31; Фасмер—Трубачёв II 641; Brückner 345.

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: conversation Німецькаde: Gespräch Польськаpl: rozmowa