романтизм
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | романти́зм | романти́зми |
Р. | романти́зму | романти́змів |
Д. | романти́змові романти́зму |
романти́змам |
З. | романти́зм | романти́зми |
Ор. | романти́змом | романти́змами |
М. | на/у романти́змі | на/у романти́змах |
Кл. | романти́зму* | романти́зми* |
ро-ман-ти́зм
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- напрям у європейській літературі й мистецтві, який виник наприкінці 18 – на початку 19 ст.; його представники боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи та почуття і використовували у своїй творчості історичні та народно-поетичні теми
- художній метод літератури й мистецтва, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах високе призначення людини
- умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |