рудавиння

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	рудави́ння	рудави́ння
Р.	рудави́ння	рудави́нь
Д.	рудави́нню	рудави́нням
З.	рудави́ння	рудави́ння
Ор.	рудави́нням	рудави́ннями
М.	рудави́нні рудави́нню	рудави́ннях
Кл.	рудави́ння	рудави́ння

ру-да-ви́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -руд-; суфікси: -ав-инн; закінчення: -я.

Вимова

• • МФА: [rʊdɐˈu̯ɪnʲːɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. торф. ◆ Він находиться в осадових шарах вугляної й юрської доби й утворився зі звуглених останків колишних передвікових лісів тим самим робом, як нині твориться зі звуглених під водою останків моху і багонного зілля по наших болотах торф (рудавиння) С.Л. Рудницький, «Основи землезнання України», 1924 р.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: рудавина

Етимологія

Від укр. рудавий із суфіксом укр. -ння за аналогією з укр. баговиння, мокротиння.

Переклад

Список перекладів