румовище
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | румо́вище | румо́вища |
| Р. | румо́вища | румо́вищ |
| Д. | румо́вищові румо́вищу |
румо́вищам |
| З. | румо́вищо | румо́вища |
| Ор. | румо́вищом | румо́вищами |
| М. | румо́вищу | румо́вищах |
| Кл. | румо́вищо* | румо́вища* |
ру-мо́-ви-ще
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -румов-; суфікс: -ищ; закінчення: -е.
Вимова
[ред.]
прослухати вимову?, файлСемантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- заст. руїна. [≈ 1] ◆ Мій пане, який нерозумний світ!… Яка на румовище сходить журба! Юрій Андрухович, «Грифон» ◆ Тільки румовище печі свідчило, що тут стояло людське житло І. Я. Франко
- Синоніми
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |