румовище
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | румо́вище | румо́вища |
| Р. | румо́вища | румо́вищ |
| Д. | румо́вищові румо́вищу |
румо́вищам |
| З. | румо́вищо | румо́вища |
| Ор. | румо́вищом | румо́вищами |
| М. | румо́вищу | румо́вищах |
| Кл. | румо́вищо* | румо́вища* |
ру-мо́-ви-ще
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -румов-; суфікс: -ищ; закінчення: -е.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- заст. руїна. [≈ 1] ◆ Мій пане, який нерозумний світ!… Яка на румовище сходить журба! Юрій Андрухович, «Грифон» ◆ Тільки румовище печі свідчило, що тут стояло людське житло Іван Франко
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |