румовище

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. румо́вище румо́вища
Р. румо́вища румо́вищ
Д. румо́вищові
румо́вищу
румо́вищам
З. румо́вищо румо́вища
Ор. румо́вищом румо́вищами
М. румо́вищу румо́вищах
Кл. румо́вищо* румо́вища*

ру-мо́-ви-ще

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -румов-; суфікс: -ищ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. руїна. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Мій пане, який нерозумний світ!… Яка на румовище сходить журба! Юрій Андрухович, «Грифон» ◆ Тільки румовище печі свідчило, що тут стояло людське житло Іван Франко

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]