різьба

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	різьба́	рі́зьби
Р.	різьби́	рі́зьб
Д.	різьбі́	рі́зьбам
З.	різьбу́	рі́зьби
Ор.	різьбо́ю	рі́зьбами
М.	різьбі́	рі́зьбах
Кл.	рі́зьбо*	рі́зьби*

різь-ба

Іменник, жіночий рід (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -різь-; суфікс: -б; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: [rʲizʲ'ba]
• вітчизняна транскрипція: [р'із'бá]

Семантичні властивості

Значення

1. ж. Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі. ◆ [Єгиптянин:] Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б. Леся Українка. ◆ У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування. Історія української літератури.
2. ж. Малюнок, візерунок, вирізаний на якому-небудь твердому матеріалі. ◆ І кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: «Мене створив єгипетський народ». Леся Українка. ◆ Як цяцька, красувався на цегляному підмурку будинок з ґанком, оторочений навкруг дерев'яною різьбою. Михайло Стельмах.
   • у порівняннях. ◆ Обриси дальнього лісу, хат були чіткими, наче свіжа різьба. Михайло Стельмах.

1. ж.техн. Гвинтова канавка на циліндричній або конічній поверхні чогось. ◆ Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу. Різальні інструменти... ◆ Іван Кіндратович Степ запропонував новий пристрій для розточки внутрішньої стрічкової різьби. Дмитро Ткач.

Синоніми

1. різьблення, вирізки.

Гіпероніми

1. мистецька техніка
2. дизайн
3. виріз, паз, слот

Гіпоніми

1. дереворізьба, дереворит

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники: різьбар, різьбарство, різьблення, різьбяр, різьбярство
• прикметники: різьбарський, різьбярський
• дієприкметники: різьблений, різьбований
• дієслова: вирізьбити, вирізьбитися, різьбити, різьбитися, різьбувати
• прислівники:
• дієприслівники: різьблячи

Етимологія

Від др. рѣзьба, далі псл. *rězьba, що виникло зі сполуки псл. *rězati із наростком псл. *-ьba.

Джерела

Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.