різьба
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Зміст
[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | різьба́ | рі́зьби |
| Р. | різьби́ | рі́зьб |
| Д. | різьбі́ | рі́зьбам |
| З. | різьбу́ | рі́зьби |
| Ор. | різьбо́ю | рі́зьбами |
| М. | різьбі́ | рі́зьбах |
| Кл. | рі́зьбо* | рі́зьби* |
різь-ба
Іменник жіночого роду, відмінювання 1d.
Корінь: -різь-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: [rʲizʲ'ba]
- вітчизняна транскрипція: [р'із'бá]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ж. Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі. ◆ [Єгиптянин:] Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б. Леся Українка. ◆ У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування. Історія української літератури.
- ж. Малюнок, візерунок, вирізаний на якому-небудь твердому матеріалі. ◆ І кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: «Мене створив єгипетський народ». Леся Українка. ◆ Як цяцька, красувався на цегляному підмурку будинок з ґанком, оторочений навкруг дерев'яною різьбою. Михайло Стельмах.
- у порівняннях. ◆ Обриси дальнього лісу, хат були чіткими, наче свіжа різьба. Михайло Стельмах.
- ж.техн. Гвинтова канавка на циліндричній або конічній поверхні чогось. ◆ Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу. Різальні інструменти... ◆ Іван Кіндратович Степ запропонував новий пристрій для розточки внутрішньої стрічкової різьби. Дмитро Ткач.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: різьбар, різьбарство, різьблення, різьбяр, різьбярство
- прикметники: різьбарський, різьбярський
- дієприкметники: різьблений, різьбований
- дієслова: вирізьбити, вирізьбитися, різьбити, різьбитися, різьбувати
- прислівники:
- дієприслівники: різьблячи
Етимологія[ред.]
Від др. рѣзьба, далі псл. *rězьba, що виникло зі сполуки псл. *rězati із наростком псл. *-ьba.
Переклад[ред.]
|
|
|
Джерела[ред.]
Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.
