Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	спричиня́ю	спричиня́в спричиня́ла	спричиня́тиму	—
Ти	спричиня́єш	спричиня́в спричиня́ла	спричиня́тимеш	спричиня́й
Він Вона Воно	спричиня́є	спричиня́в спричиня́ла спричиня́ло	спричиня́тиме	—
Ми	спричиня́єм(о)	спричиня́ли	спричиня́тимем(о)	спричиня́ймо
Ви	спричиня́єте	спричиня́ли		спричиня́йте
Вони	спричиня́ють	спричиня́ли	спричиня́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	спричиня́ючи
Дієприсл. мин. ч.	спричиня́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

спри-чи-ня́-ти

Префікс: с-; корінь: -причин-; суфікс: -я; дієслівне закінчення: -ти.

служити, бути причиною чого-небудь, викликати, зумовлювати щось. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
сприяти чому-небудь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
завдавати чого-небудь, заподіювати щось. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
бути наслідком чого-небудь. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: спричи́нник дієслова: спричи́нювати, спричини́ти

Від ??

служити, бути причиною чого-небудь, викликати, зумовлювати щось

сприяти чому-небудь

завдавати чого-небудь, заподіювати щось

бути наслідком чого-небудь